Уроки мужності на шкільному порозі: у Ворокомлі відкрилимеморіальні дошки вісьмом полеглим Героям
Уроки мужності на шкільному порозі: у Ворокомлі відкрили меморіальні дошки вісьмом полеглим Героям
Минають останні дні цього навчального року. Скоро галасливе шкільне подвір’я спорожніє на літні канікули й завмре в очікуванні вересня, коли учні знову сядуть за парти, щоб мандрувати у світ знань.
Але сьогодні тут, біля порогу Ворокомлівського ліцею, панувала особлива, щемлива тиша. На подвір'ї зібралися не лише вчителі та школярі, прийшли родини полеглих воїнів, односельці та представники місцевої влади.
Багато років тому звичайними галасливими учнями цієї школи були ті, кого ми нині з гордістю і тугою називаємо Героями.
Колись мами вперше привели їх сюди за руку, тут їх зустріли перші вчителі, саме в цих стінах їх навчили людяності, добра та безмежної любові до рідної землі. Коли над Україною нависла загроза ворожої окупації, вони без вагань залишили свої цивільні справи й взяли до рук зброю.
Чоловіки різних поколінь, різних характерів та професій, які в одну мить обрали єдиний шлях – шлях Воїна. Вони пішли на фронт, щоб ворожий чобіт не топтав наш рідний край.
Відтепер імена вісьмох відважних випускників навіки закарбовані не лише в пам’яті земляків, а й на меморіальних дошках, які відкрили на фасаді рідного ліцею:
Шумик Василь Захарович (серце легендарного «кіборга» зупинилося 09.10.2020 р.);
Турчинюк Василь Володимирович (загинув 11.06.2022 р. поблизу Сєвєродонецька на Луганщині);
Краглик Ярослав Павлович (поліг 02.08.2022 р. в районі Соледара на Донеччині);
Зубач Олександр Лукашович (віддав життя 19.12.2022 р. на Бахмутському напрямку Донецької області);
Карпук Володимир Іванович (загинув 21.10.2023 р. в районі Піщанівки на Херсонщині);
Михалик Валерій Миколайович (поліг 02.09.2024 р. поблизу Малої Локні на Курщині);
Краглик Анатолій Адамович (життя обірвалося 07.02.2026 р. в Запорізькій області);
Назарчук Олексій Сергійович (трагічно загинув 15.02.2026 р. у Донецькій області).
Географія їхніх боїв – це карта болю та стійкості всієї України: від захисту Донецького аеропорту до запеклих битв на Луганщині, Херсонщині, Запоріжжі та Курщині.
«Кожен із цих вісьмох Чоловіків свого часу переступав поріг цієї школи з мріями про довге, щасливе життя. Війна змусила їх змінити свої плани. Хтось був кадровим військовим, хтось вперше взяв до своїх рук зброю. Вони воювали на різних напрямках, тримали оборону на найважчих рубежах нашої держави, щоб цей ворожий вогонь не дійшов до нашої Волині, щоб діти у Ворокомлі могли вчитися у рідних стінах, жити у власних домівках, проводити дитинство і юність на своїй землі. Вони не встигли дожити свої життя, але врятували наші. Наш найперший обов'язок – підтримувати їхні родини та пам’ятати про їхній подвиг», – звернувся до присутніх міський голова Віктор Пась.
Сльози матерів, дружин та дітей окропили квіти, які лягли до підніжжя меморіальних дощок. Присутні схилили голови у загальній хвилині мовчання за тими, хто відійшов у безсмертя.
Низький уклін родинам Захисників.
Світла і вічна пам'ять Героям!
