Чорне море: екологічна війна Росії проти природи і життя
31 жовтня Україна разом із міжнародною спільнотою відзначає Міжнародний день Чорного моря – символ єдності держав, що мають берегову лінію цієї водойми, у зусиллях зі збереження його екосистеми.
Проте сьогодні Чорне море стало не лише природною перлиною, а й ареною екологічної війни, яку веде Російська Федерація проти України та всієї чорноморської спільноти.
Системна екологічна агресія
З 2014 року окупований Крим перетворено на головний осередок мілітаризації Чорноморського регіону. Росія розмістила там ракетні комплекси, аеродроми, склади боєприпасів і військові бази, знищуючи природоохоронні території, узбережжя й морські екосистеми.
Військові навчання, вибухи, витоки пального та нафтопродуктів спричинили різке зростання забруднення води й деградацію морського дна.
Чорне море перетворилося на полігон екологічного тероризму:
з весни 2022 року російський флот замінував його західну частину понад 1000 мінами, які кородують і виділяють токсичні сполуки у воду;
після морських боїв на дні залишаються затоплені судна, танкери та літаки, з яких витікають пальне, феноли, важкі метали та мікропластик;
потужні підводні вибухи та акустичний шум понад 160 дБ призводять до загибелі морських ссавців — лише у 2022 році зафіксовано 914 випадків загибелі дельфінів і китоподібних.
Екологічні катастрофи: від Каховки до Керчі
Підрив Каховської ГЕС 6 червня 2023 року став однією з найбільших екологічних трагедій останніх десятиліть. До моря потрапили тонни прісної води з відходами, що знизило солоність, викликало масове цвітіння ціанобактерій і загибель риби.
Рівень фенолів у воді зріс у 18 разів, а хрому – у 27 разів.
У грудні 2024 року в Керченській протоці затонули танкери «Волгонефть-212» і «Волгонефть-239», випустивши понад 4000 тонн мазуту. Це знищило мідії, устриці й водорості, скоротивши фотосинтез майже наполовину.
Через сукупний вплив війни зникають осетри, судак, рожеві пелікани; деградують заповідні території Керченської протоки, дельти Дунаю та Чорноморського біосферного заповідника.
Інші форми екологічного тероризму
Будівництво так званого «Керченського мосту» порушило природні течії, зруйнувало нерестовища та донні біотопи. В окупованому Криму незаконно видобувають пісок, вирубують заповідники, використовують території природних парків для полігонів і складів боєприпасів.
На хімічних підприємствах, як-от «Кримський Титан» чи «Бром», існує високий ризик викидів токсичних речовин без контролю.
У степовій зоні Криму через надмірне використання підземних вод відбувається засолення ґрунтів і деградація понад 60 тисяч гектарів земель.
Порушення міжнародного права
Росія систематично порушує Бухарестську конвенцію про захист Чорного моря, Конвенцію ООН з морського права, Рамсарську конвенцію, а також Додатковий протокол I до Женевських конвенцій (1977 р.), який забороняє завдання масштабної шкоди природному середовищу під час війни.
Мінування, нафтові розливи, підриви гідроспоруд та забруднення прибережних вод є прямими прикладами екологічних воєнних злочинів.
Захист Чорного моря – це не лише екологічне завдання, а питання міжнародної безпеки.
Україна закликає міжнародну спільноту:
Визнати екологічну війну Росії воєнним злочином.
Створити незалежну місію моніторингу Чорного моря під егідою ООН та ЄС.
Запровадити санкції за екологічний тероризм і створити фонд компенсації збитків із заморожених активів РФ.
Інтегрувати питання екологічної безпеки у європейську політику безпеки.
Росія веде війну не лише проти України – вона веде війну проти природи.
Захист Чорного моря – це захист життя, міжнародного права та майбутнього регіону.
