Вшануймо пам'ять жертв фашизму та українців, яких примусово виселили з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини у 1944–1951 роках
Сьогодні, у другу неділю вересня, ми вшановуємо жертв двох трагічних сторінок історії ХХ століття – Міжнародний день пам'яті жертв фашизму та День пам’яті українців, які зазнали примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини у 1944–1951 роках.
Ці дати – різні за обставинами, але схожі у своїй жорстокості.
Фашизм і нацизм принесли світові мільйони жертв: військових і мирних людей, ув’язнених концтаборів, знищених національних меншин і політичних опонентів. Це був час тотального зла, коли людей позбавляли права на життя лише через їхню національність, віру чи переконання.
Та навіть після завершення війни для багатьох українців випробування не закінчилося. Радянський та польський комуністичні режими здійснили насильницьке виселення сотень тисяч українських родин із рідних земель. Попри заяви про «добровільність», переселення відбувалося під тиском та примусом, із застосуванням репресій, шантажу та залякувань. Людей позбавили домівок і майна, розкидали по чужих землях, намагаючись знищити українську ідентичність. Лише внаслідок акції «Вісла» понад 150 тисяч українців були депортовані у віддалені регіони Польщі, а загалом у 1944–1951 роках рідних домівок позбавилися близько 750 тисяч українців.
Сьогодні ми розуміємо, що ці трагедії мають спільний знаменник – прагнення тоталітарних режимів знищити народ, відібрати в нього свободу, землю, майбутнє.
Історія повторюється. Те, що здавалося минулим, повернулося у вигляді рашизму – нового тоталітаризму, який знову приніс українцям біль, депортації, втрати й смерть.
Ми схиляємо голови перед усіма невинними жертвами минулих злочинів і водночас віддаємо шану сучасним Героям, які зі зброєю в руках захищають право України бути вільною державою.
