Рабий Дмитро Володимирович
Дмитро народився 25 серпня 1992 року в м.Луцьку, а у 1997 році сім’я переїхала в с.Раків-Ліс. Навчався в місцевій школі. У 2007 році закінчив 9 класів. До 2010 року навчався в Камінь-Каширському ВПТУ на маляра-штукатура. Був добрим та щирим, завжди допомагав батькам, не цурався ніякої роботи. Прислуговував у церкві.
З 2011 по 2012 рік служив в армії. В Діми було багато друзів. Завжди усміхнений, жартівливий, любив співати, а особливо за кермом, на відпочинку чи будівництві. Він завжди жив з музикою. Любив спілкування, особливо з старшими людьми. Захоплювався технікою, вправно їздив на автомобілі: міг дві доби їздити і не втомитись. Слідкував за своїм здоров'ям, був енергійний, Все кудись поспішав. Правдолюб, завжди робив все, «щоб було правильно».
У 2011 році вирішив піти служити в 80-ту десантно-штурмову Галицьку бригаду. Проходив службу до 2012 року в 6 аеромобільно-десантній роті 2 аеромобільно-десантного батальйону військової частини А-0284.
Дмитро хоробро та мужньо боронив цілісність нашої держави з 28 лютого 2022 року, спочатку на білоруському кордоні, а згодом на інших напрямках. До 14 червня 2022 року був у складі 100 бригади ТРО, 51 батальйону, 4 роти, 3 стрілецького взводу на посаді – водія. З 15 червня 2022 року по 21 березня 2023 року у складі 100 бригади ТРО 51 батальйону роти вогневої підтримки, зенітно-артилерійського взводу, 2 зенітно-артилерійського відділення - посада – навідник (прикриття державного кордону).
1 жовтня 2022 року Дмитро розписався зі своєю коханою Наталією в тісному сімейному колі рідних. Весілля планували зробити вже по завершенні війні, але на превеликий жаль цього війна зруйнувала плани.
З 01 квітня 2023 року по 18 травня 2024 року проходив службу на Лиманському напрямку (Серебрянський ліс). Після того, у складі 100 ОМБР окремого зенітно-ракетного відділення були перекинуті на Покровський напрямок, де Дмитро отримав поранення. У травні 2024 року були відправленні на доукомплектування у Львівську область.
25 липня 2024 року продовжив службу на Сході нашої країни. Виконував з побратимами бойові завдання у Залізному Донецької області на посаді стрілеця-зенітника. Дмитро сумлінно виконував усі поставленні бойові завдання до 25 серпня 2024 року, до останнього дня свого життя. Отримав поранення несумісні з життям та загинув під час мінометного обстрілу у с. Залізне Донецької області. Не почув привітань з днем народження та голосів своїх рідних та близьких…Адже загинув удень, коли народився.
У Дмитра залишились батьки, кохана дружина, два брата та синочок, з яким він так і не зустрівся.
Ірина Макарчук за спогадами дружини Наталії та матері Світлани)
