Глива Іван Іванович
Волинська ціна свободи в антитерористичній операції – десятки життів. Ми просимо згадати тих, хто дав можливість зустріти цей день, якою ціною нам дістається кожна хвилина…
Один із учасників війни на Сході – Глива Іван Іванович. Чесний, справедливий, ввічливий, професійно підготовлений, добросовісний, дисциплінований, виконавчий [5]. Народився Іван 21 травня 1976 року у багатодітній сільській родині. Тому з малечих літ спізнав, якою ціною заробляється кусень хліба. Поруч із ним у родині підростало 2 сестри, 3 брати, для котрих намагався завжди бути міцною опорою, вірним другом.
Закінчив Підрічанську дев’ятирічну школу. Пізніше здобув середню освіту та професію тракториста-машиніста.
У 1994 – 1996 роках проходив військову службу (навчався в Золочеві, служив у Херсонській обл. в Дар’ївці). Згідно військової спеціальності – старший сержант.
Був одружений, надбав укупці з дружиною Людмилою двійко донечок – Оксану та Ірину.
Коли на сході України загриміли ворожі канонади, сміливо вирушив туди боронити від зайд рідну землю. Із жовтня 2016 – військовослужбовець за контрактом 14 окремої механізованої бригади.
У період з 11.12.2016 року по 05.07.2017 року, з 26.07.2017 року по 31.10.2017 року, з 30.04.2018 року по 22.12.2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції (м. Часів Яр, м. Щастя, м. Старобільськ, м. Станиця Луганська, м. Попасна, м. Золоте Луганської області). [1].
Станиця Луганська. Пліч-о-пліч з побратимами більше 12 місяців стримував наступ бойовиків. Під масовими артилерійськими та мінометними обстрілами хлопці зустрічали чи не кожен світанок і захід сонця. Тіснячись в бліндажах, окопах, терпіли спеку, холод, брак нормального харчування. Та попри це не втрачали сили духу і продовжували виконувати героїчну справу, крок за кроком звільняли українські території, тіснили проросійських найманців із міст і сіл.
Іван Іванович обіймав посаду командира відділення кулеметного взводу 2-го механізованого батальйону, кулеметника 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону, ВОС–101627А, командир бойової машини – командиром 2-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону , ВОС-121144А182.[2.3.4].
Нагороджений Нагрудним знаком «Знак пошани»(Наказ Міністра оборони України від 16.11.2018р. №735).
Лише Господу Богу відомо, що творилося в душі Івана Івановича під час його перебування на фронті, скільки болю витерпіло мужнє серце. Про те, побачене, він не любив розповідати рідним. Беріг їх. Хоч ті переживання гризли з середини пекучим вогнем. Намагався триматися, не зважаючи на важку контузію, хвороби, що підступно висмоктували сили. Однак останні виявилися сильнішими. Вони й звели у домовину. Не стало чоловіка в час Святої Пасхи 29.04.2019 року. Він саме проходив військове злагодження на Рівненському полігоні. За кілька місяців у Івана Гливи закінчувався контракт, а там, можливо, на нього чекало мирне життя. На жаль, не судилося.
1 травня 2019 року провели Івана в останню дорогу. Він поборов чимало життєвих труднощі, але не зміг перемогти смерть…
Грищук Ярослав, учень 9 класу
Підрічанська гімназія-філія
ОЗЗСО «Раково-Ліський ліцей»
Керівники:
Карпік Світлана Трохимівна,
вчителька української мови та літератури Підрічанської гімназії-філії ОЗЗСО «Раково-Ліський ліцей»
Радкович Григорій Олександрович
вчитель математики та технологій Підрічанської гімназії-філії ОЗЗСО «Раково-Ліський ліцей»
