Ліпич Олег Володимирович
Ліпич Олег Володимирович, 25липня 1982 року народження, житель міста Камінь-Каширського.
Олег Володимирович народився в селі Добре. Він був найстаршим з дітей в сім'ї. Переїхавши до Каменя-Каширського, у село часто навідувався, аби побачитися з найдорожчими – татом і мамою, бабусею, провести час у колі родини, душевно погомоніти з братом та сестрою.
Олег був вправним будівельником, чим і заробляв для забезпечення сім'ї, а його хоббі були : риболовля, полювання.
У 2005 році одружився. Після одруження проживав в місті Камінь-Каширський. Разом з дружиною виховував двох синів: Станіслава 15 років та Ростислава 2,5 роки, меншому так і не судилося памʼятати тата живим, а лише на фото.
Після повномасштабного вторгнення невагаючись прийняв рішення стати на захист України. З 7 березня 2022 року був прийнятий до лав ЗСУ 68 єгерської бригади імені Олекси Довбуша, частина А 4056 3 батальйону гранатометників. "Семен", такий позивний мав воїн-захисник, був спритним і відважним у виконанні завдань, добрим і надійним з побратимами.
Останні розмови пам’ятаються його мріями приїхати у відпустку та побачити,обійняти сімʼю, але так і не здійснилось його бажання…
22 жовтня дружина Наталія отримала скорботне повідомлення що її чоловік Ліпич Олег Володимирович загинув 20.10.22 внаслідок мінно-вибухової травми несумісної з життям виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Єгорівка Донецької області.
Похований 26 жовтня 2022 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського. Багато односельчан, друзів, однокласників, сусідів, жителів міста, родичів з болем і скорботою з квітами провели Героя Ліпича Олега Володимировича в останню дорогу.
Над могилою гордо розвивається синьо-жовтий прапор, як символ віри у вільність і незалежність країни, а з фото на пам'ятнику дивляться очі сповнені любові, надії і віри в мирне і щасливе життя українців, в те заради чого він боровся і загинув. Світла пам'ять мужньому захиснику він завжди буде в серцях тих, кого він оберігав.
