Заркуа Володимир Сергійович
Народився 24 липня 1993 року в м.Камені-Каширському. Після закінчення Камінь-Каширської гімназії №2 у 2010 році вступив до Харківського університету Повітряних Сил.
У 2014 році, коли російські окупанти вторглися на український Донбас, молодий курсант Володимир Заркуа достроково закінчив університет та одразу вирушив на бойовий рубіж. У складі 24 ОМБр Володимир обіймав посаду заступника командира зенітної ракетно-артилерійської батареї. Разом з побратимами тримали оборону біля села Кримське на Луганському напрямку, під шквальними обстрілами ворога утримували легендарний 31 блокпост на Бахмутській трасі. За свої бойові досягнення у 2016 році був нагороджений відзнакою Президента України за участь в антитерористичній операції.
Талановитий та умілий військовослужбовець швидко просувався карʼєрними сходами. У 2020 році вже капітан, Володимир Заркуа звільнився в запас, у звʼязку із закінченням строку контракту, проте продовжив військову службу в Камінь-Каширському ТЦК на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів. Однак офіцер у тилу своєї користі не бачив. Згуртувавши біля себе собі подібних, готових до найнебезпечніших викликів бійців, тих, хто відповідально візьметься за справу цілеспрямовано бити окупанта на всіх рубежах, він подає рапорт і бере участь у формуванні 150 ОМБр.
У 2023-2024 роках начальник відділення протиповітряної оборони 150 бригади Володимир зі своїм підрозділом завдає втрат загарбникам на Півночі країни, а згодом - на Східному напрямку.
У молодому віці 30-ти років заслужено отримав звання підполковника, був незламним та вірним сином України, пліч-о-пліч та з року в рік разом зі своїми побратимами боровся за справедливість та цілісність нашої держави. Незважаючи на жорстокі реалії війни, залишався добрим та чуйним другом, сином, батьком та чоловіком. Володимир був відданий військовій присязі на вірність українському народові, він - саме той, кого вічно памʼятатимуть, кого шануватимуть і згадуватимуть з сумом та болем у душі.
У день Прапора 23 серпня 2024 року Володимир загинув на полі бою, отримавши травми несумісні з життям, поблизу міста Торецьк на Донеччині, залишивши без своєї любові та турботи батьків, дружину, доньку та сина.
Нехай подвиг відважного воїна стане вершиною українського духу та навіки закарбується у наших серцях та серцях наступних поколінь. Честь, шана, нетлінна пам’ять полеглому Герою!
Матеріал зібрала Войчик Людмила Степанівна,
вчитель історії ЗЗСО «Камінь-Каширський ліцей»№2
(Усі фото з сімейного архіву передала мама Володі Людмила Заркуа)
