Росинчук Василь Павлович
Народився 24 жовтня 1999 року. Ріс у родині сільських трударів, де окрім нього виховували ще двоє дітей. Змалечку допомагав батькам, які тяжко працювали в полі. Ніколи не цурався будь-якої роботи. Вступив в перший клас загальноосвітньої школи I-III ступенів с. Мала Глуша 1 вересня 2006 року. Здобув базову середню освіту в 2015 році. Навчався на середній та достатній рівні. За згадкою вчителів та однокласників, в школі був усміхненим, добрим, щирим, відвертим, фізично добре розвиненим, брав посильну участь у роботі класу. Любив уроки фізкультури, трудового навчання, образотворчого мистецтва.
Після закінчення 9 класу продовжив навчання у Камінь-Каширському вищому професійному училищі, здобув професію маляра-штукатура.
Опісля перебував на військовій службі з 25.04.2019 по 08.10.2020 року. Якийсь час працював у Києві охоронцем. Далі почав їздити на будівельні роботи в Польщу. Там перебував і в період, коли почалася повномасштабна війна. Через кілька днів Василь був вже у Камінь-Каширському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Був призваний до війська 05.06.2022 року і не вагаючись відразу пішов боронити Україну. Служив в 93-тій механізованій бригаді «Холодний Яр» навідником механізованого взводу, гордо носив позивний «Вуйко». Від початку червня перебував у найгарячіших фронтових точках, зокрема, під Бахмутом. Він був сильним, відважним, рішучим воїном. Неодноразово рятував з-під куль своїх побратимів, але на жаль, не врятував своє життя.
Захисник старався бути на позитиві, заспокоював рідних, ніколи не жалівся, що йому важко. Постійно казав: «Якщо не я, то хто?». Побратими завжди гарно відгукувались про воїна, розповідали про його безстрашні вчинки.
За весь час служби не був у відпустці. Загинув 29 листопада 2022 року внаслідок вогневого поранення несумісного з життям під час виконання бойового завдання в районі Бахмутське Донецької області. Був відзначений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Герою!
Вадим Герець за спогадами рідних