Володимир Іванович Карпук
Володимир Іванович Карпук народився в селі Ворокомле 15 листопада 1980 року в багатодітній сім’ї Івана та Марії Карпуків. Сім’я мала велике господарство, тож змалечку він знав, що таке праця. Був завжди незамінним помічником для батьків і в полі, і по господарству, турботливим для молодшого брата і сестер. Ще з дитинства любив рибалити з друзями та ходити в ліс по гриби, мав свої «особливі грибні місця».
У 1987 році пішов в перший клас загальноосвітньої школи с. Ворокомле. Саме тут він починає формуватися як особистість. «У класі його називали Володька, був невисокого зросту і дуже добрий. Ніколи не конфліктував, поважав вчителів, старших людей. Брав активну участь у «Тимурівських» рейдах: ходили до ветеранів війни, одиноких людей, допомагали рубати дрова, а потім складати їх. Любов до праці йому прищепили батьки, бо вони дуже працьовиті. Скромний, ввічливий, доброзичливий, совісний, працьовитий, уважний, одним словом хороша ЛЮДИНА, таким він залишився в моїй пам´яті», – згадує класний керівник Анастасія Павлівна Краглік. Приємні спогади про Володимира залишилися і в його однокласників. «Мої спогади про Володимира як однокласника тільки хороші і теплі, – зазначає однокласниця Ольга. - Завжди усміхнений, дружелюбний, готовий будь – коли прийти на допомогу. Простий у спілкуванні й водночас прямолінійний у своїх висловленнях, хороша людина, вірний друг, і як виявилося, ще й відважний, справжній, без фальші».
Після закінчення 8-ми класів продовжив навчання в Камінь-Каширському
ПТУ-4, яке закінчив у 1998 році, здобувши спеціальність «машиніст бульдозера, скрепер причіпного». У цьому ж році був призваний на службу, яку проходив в Івано-Франківську, а в 2000 році вже був демобілізований. Повернувшись зі служби, почав їздити на заробітки, допомагати батькам.
Одружився в 2006 році, через рік в молодого подружжя народився син Микола, а в 2014 році – син Олег. Володимир був дуже хорошим сім’янином, дбав про родину та її добробут. Він постійно був в русі, енергійний, кудись завжди поспішав, а як виявилося, що поспішав жити, поспішав робити добро, наче відчував, що доля відміряла йому зовсім мало років…
9 травня 2023 року Володимира мобілізували в лави 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського в 1 окремий батальйон на посаду «матрос». Спочатку проходив навчання в місті Васильків (Київська область). А вже з 17 червня його збройне формування виконувало оборонні дії на Донецькому напрямку (н.п. Урожайне) та Запорізькому (н.п. Приютне, Левадне), де отримав бойове поранення. Після чого проходив лікування в госпіталях Запоріжжя та Кропивницького.
10 вересня повернувся додому на реабілітацію, яка тривала лише місяць. «Навіть коли був з нами фізично тут, думками залишався десь зі своїми хлопцями. Важко йому було прийняти той контраст реальності – між світом смерті та світом звичного життя. А межа ж між ними проходить і не так далеко, на сході й півдні країни…», – зазначає дружина Галина. Воєнні будні залишили глибокий слід в його душі, і спогади про пережите він волів залишити лише в своєму серці, не бажаючи ділитися ними.
Тим часом підрозділ Володимира передислокувався на Херсонщину. 12 жовтня вже був разом з побратимами. Життя воїна обірвалося 21 жовтня 2023 року, під час виконання бойового завдання в населеному пункті Піщанівка Херсонського району Херсонської області.
На жаль, його життєва дорога виявилась дуже короткою, довжиною 42 роки… Попереду мало бути довге життя, сповнене планів, надій. Але не судилося… «Війна забирає найкращих… А Володя був у нас найкращим і сином, і чоловіком, і батьком, і братом, і другом… На жаль, нам не під силу повернути захисників, цвіт нації, який загинув за Батьківщину. Але ми маємо пам’ятати кожного ВОЇНА, який віддав своє життя за нас, наш мир та спокій», - зазначає сестра бійця.
Попри всі випробування й труднощі, які були в житті Володимира, завжди залишався вірним своїм переконанням. Він лишив по собі світлу пам’ять та глибокий слід у серцях тих, хто його знав.
Вічна шана та світлий спомин Герою!
Карпук Наталія Іванівна
Пархомович Ірина Павлівна
Зубач Альона Сергіївна
