Мельник Микола Іванович
Мельник Микола Іванович народився 18 травня 1975 року в с.Житнівка у багатодітній сімʼї Івана та Анастасії Мельників. Дитячі роки Миколи пройшли у рідному селі. З 1982р. по 1985р. навчався в Житнівській початковій школі,а потім продовжив навчання в Боровенській середній школі. Після здобуття середньої освіти у 1993 році був призваний на строкову військову службу і два роки відслужив в Криму. Після демобілізації працював у місцевому колгоспі різноробочим. Згодом одружився і дбаючи про своїх батьків побудував біля батьківської хати свій будинок . У новоствореної сім’ї згодом народився син Віталій та дві доньки Оксана і Анастасія. З 2001 року почав працювати у Камінь-Каширському управлінні осушувальних систем де пропрацював 19 років. Вільний час присвячував сім’ї. Любив займатися домашнім господарством.
«Він був гарним господарем, багато працював у полі, а також по домашньому господарству. Найбільше залишаються в пам’яті дні, коли ми разом їздили працювати у полі, а восени, коли росли гриби я дуже любила разом із татом і мамою їздити до лісу за грибами. Ходячи слід у слід за татом вони мені по особливому шукалися.» – згадує донька Оксана Мельник.
Взимку 2023 року чоловік приєднався до Збройних Сил України. Службу проходив у 68-ій окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Відповідально виконував всі бойові завдання та мужньо йшов у бій, адже прагнув швидшої перемоги та повернення додому.
Виконуючи бойове завдання щодо захисту Незалежності України 48-річний старший солдат Микола Мельник, позивний «Вакула», загинув 15 грудня 2023 року поблизу села Райгородка на Луганщині ,отримавши смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. 19 грудня 2024 року Миколу Мельника поховали на місцевому цвинтарі, в рідному селі Житнівка.
«Він відважно виконував свій обовʼязок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїм побратимам і державі. Микола віддав найцінніше, що в нього було, а саме – своє життя, залишивши свою дружину та трьох дітей, які понад усе чекали повернення чоловіка та батька, який мав багато планів та нездійснених мрій. Говорив «як закінчиться війна поїдемо у Крим,де я служив, на відпочинок». На жаль, ця мрія так і лишилась не здійсненою.», – розповідає Оксана Мельник, донька загиблого.
«Мій тато віддав своє життя, щоб ми спали під мирним небом», – додала донька Анастасія Мельник.
Ціною свого життя Микола Мельник здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка - віддав своє життя за цілісність і незалежність України. На віки-вічні його ім'я буде вписане в історію нашої громади та України, як воїна – Героя.
Віктор Полинюк, Оксана Мельник
