Кібербулінг, кібергрумінг: що це таке. Як захистити себе та своїх дітей від віртуальних знущань.
Кібербулінг – агресивний, навмисний акт, учинений однією особою або групою осіб з використанням електронних форм стосовно жертви, якій важко захистити себе. Здійснюється неодноразово за певний період часу та характеризується нерівністю сил. Кібербулінг може включати поширення слухів, розміщення неправдивої інформації або неприємних повідомлень, коментарів чи фотографій, які принижують, а також виключення будь-кого з онлайн-мереж чи комунікацій.
Кібергрумінг (онлайн-грумінг — це налагодження довірливих стосунків з дитиною (найчастіше через соціальні мережі та фейкові акаунти) для отримання від неї інтимних фото чи відео з подальшим шантажуванням дитини для одержання ще відвертіших матеріалів, грошей чи зустрічей в офлайні.
Теперішньому поколінню людей, як і дорослих так і дітей, сьогодення дуже тяжко уявити без використання інтернету та соціальних мереж. Він допомагає працювати, навчатися, підтримувати спілкування з друзями, стежити за подіями в світі, розважатися і просто перемикатися від буденного життя з його вічними проблемами та негараздами. Однак, окрім очевидної користі, у мережі також таїться безліч загроз, з якими, на жаль, не завжди під силу впоратися не тільки дитині, а і дорослому.
Щодня, заходячи в інтернет, є ризик потрапити на те, чого не хочеш бачити чи знати. Але якщо дорослі мають змогу впоратись з зайвою інформацію, то діти мають ризик:
- побачити контент, що вразить психіку (наприклад, сцени насильства або порнографії);
- потрапити на провокаційні сайти і групи в соцмережах (суїцидальні ігри, спільноти, які спонукають до булімії та анорексії, або екстремістські групи);
- почати грати в онлайн-ігри на гроші;
- стати жертвою работоргівців, які розсилають через мережу оманливі пропозиції, кібербуллінгу (цькування у соцмережі), секстингу (пересилання інтимних матеріалів) або онлайн-грумінгу (сексуального шантажу).
Можна виділити 8 найпоширеніших типів поведінки, які характерні для кібербулінгу й відображають переважну більшість різновидів негативного впливу в інтернет-просторі:
Суперечки або флеймінг — обмін невеликими образливими, емоційними або гнівними меседжами;
Тролінг (нападки, постійні виснажливі атаки) — це коли телефон, вайбер, месенджер, інстаграм або вотсап бомлять повідомлення образливого характеру;
Самозванство, втілення в певну особу, фішинг — особистий акаунт зламано й поширення з нього фейків, закликів, погроз, неправдивої чи образливої інформації;
Ошуканство – видурювання конфіденційної інформації та її розповсюдження, отримання персональної інформації (текстів, фото, відео);
Відчуження (остракізм), ізоляція — ігнор, внесення акаунту до бану або чорного списку групи, чату, форуму;
Кіберпереслідування — відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, які повідомляють інформацію де проживають, де навчаються, що роблять, де бувають, з ким зустрічаються, злочинець отримує інформацію про час, місце й усі необхідні умови здійснення майбутнього нападу;
Хепіслепінг — зйомка смішних та цікавих, на вашу думку, відео “для розваг” та поширення в мережі.
Маленькі поради аби не стати жертвою кібербулінгу та кібергрумінгу:
– пароль до акаунтів та профілів має бути складним, його необхідно періодично змінювати і в жодному разі не передавати іншим;
– не поспішайте та не виплескуйте свій негатив у кіберпростір;
– не думайте, що інтернет збереже вашу анонімність;
– не потрібно боятися зберігати те, вас неприємно вразило, зачепило або засмутило і обов’язково порадитися з тим, кому довіряєте;
– не бійтеся блокувати або виходити з групи, у неприємних ситуаціях блокувати певні номери або змінити власний;
– не спілкуватися або припинити спілкування з підозрілими акаунтами чи закритими сторінками;
– не поширювати інтимні, відверті фото та відео, тому що після цього ви не контролюєте того, що може трапитися з ними в майбутньому, а також не просити подібні матеріали самому, адже це також можуть використати проти вас;
– блокування шкідливої інформації через служби підтримки сайтів;
– звертатися за допомогою до того, кому довіряєте (до батьків, старших братів чи сестер, близьких членів родини, до психолога, вчителя, спортивного тренера) у випадках якщо зазнаєте кібербулінгу чи кібергрумінгу.
