Никитюк Микола Леонідович
Никитюк Микола Леонідович народився 03 лютого 1991 року в селі Осівці Камінь-Каширського району Волинської області в сім'ї селян. Батько, Леонід Федорович, та мама, Надія Йосипівна, займалися веденням домашнього господарства і з того жили. Крім Миколи, у сім'ї зростали ще троє дітей: Сергій, Леонід та Тетяна.
У 2009 році Микола закінчив Затурцівську спеціальну загальноосвітню школу-інтернат, а у 2010 – Оваднівський професійний ліцей і здобув професію муляра, штукатура.
18 січня 2012 року по контракту прийнятий на військову службу у Збройні Сили України і направлений у військову частину, де знаходився по 28 серпня 2015 року. За цей час освоїв різні військові спеціальності, а саме: навідника, стрільця та санітара.
07 липня 2014 року під час перебування в АТО впав на штифт і поранився, після чого лікувався в медичному закладі.
З 27 листопада 2018 і по 05 червня 2020 року проходив службу в іншій військовій частині і освоїв спеціальність гранатометника.
10 травня 2025 був знову мобілізований, а 12 травня 2025 року виключений із списків особового складу у зв'язку зі смертю (помер 11 травня 2025 від серцевої недостатності).
Надія Йосипівна, мама, згадує, що Микола, приїжджаючи на канікули з інтернату, наводив дома порядки, вимагав і від інших дотримуватися чистоти. Любив верховодити серед братів та друзів. З особливою теплотою ставився до сестри.
Його подруга, Наталія, бачила в Миколі великого трудягу: був придатний до будь-якої сільської роботи. Радо допомагав тим, хто до нього звертався. Мав багато друзів, любив компанії.
Життєвий шлях Миколи короткий. Прожив він усього 34 роки. Жити б йому і радіти. Журиться за ним мама, сестра і брат Леонід. У засвіти відійшли вже батько і брат Сергій.
Похований Никитюк Микола Леонідович на сільському кладовищі с. Осівці. На могилі стоїть скромний пам'ятник та флагшток з Державним Прапором як нагадування, що тут похований Захисник України.
Любов Дем'яник
